¬альтер «агорка (1933 Ц 2005)
Ћеопольд ¬альтер «агорка Ц поет, декламатор, журнал≥ст, громадський д≥¤ч, п≥лот ≥ мандр≥вник. Ќародивс¤ 1933 року в „ех≥њ. ¬≥дв≥дував чеську та н≥мецьку г≥мназ≥њ. ѕ≥зн≥ше студ≥ював марксистську ф≥лософ≥ю у ¬ищ≥й школ≥ пол≥тики. як приб≥чник пол≥тичних погл¤д≥в јлександра ƒубчека, п≥сл¤ под≥й Уѕразькоњ весниФ 1969 року змушений був ем≥ірувати з родиною через ёгослав≥ю до Ќ≥меччини. ўе бувши в „ех≥њ, ¬альтер «агорка став лавреатом к≥лькох л≥тературних прем≥й. ” 1980 роц≥ в≥н пройшов п≥шки 10.000 к≥лометр≥в шл¤хами ≤тал≥њ, присв¤тивши цей марш соц≥ально незахищеним верствам ≥тал≥йського народу. ј через три роки, протестуючи проти окупац≥њ своЇњ Ѕатьк≥вщини, ¬альтер «агорка вирушаЇ у 25.000-к≥лометровий велосипедний тур крањнами ™вропи, символ≥чно стартувавши в≥д каменю, де було страчено яна √уса. ”продовж 2001Ц2002 рок≥в ¬альтер «агорка був головою Ќюрнберзькоњ орган≥зац≥њ —п≥лки письменник≥в Ќ≥меччини, багато рок≥в об≥ймаЇ посаду доцента в Ќюрнберзьк≥й народн≥й вищ≥й школ≥. ниги л≥рики та сатири ¬альтера «агорки виходили друком у Ќ≥меччин≥ та ≥нших крањнах. ” 1998 роц≥ ¬альтер «агорка презентував одну з≥ своњх поетичних книг у ’арков≥. Ќаприк≥нц≥ 2003 року св≥т побачила нова книга ¬альтера «агорки Ц ЂErschlossene Landschaftenї (Ђ¬≥дкрит≥ ланшафтиї).
***
≤з б≥лого-б≥лого аркуша
¤ хот≥в змайструвати ласт≥вку
аби ти могла полет≥ти
в небо моЇњ любов≥
“≥льки аркуш, ¤к завше, списано
аби в≥н, ¤к завше, горнувс¤
до гн≥зда “воњх –ук
***
“≥ дек≥лька сон¤чних промен≥в
що й дос≥ мене не покинули
¤ хот≥в би комусь дарувати
та кому вони заразпотр≥бн≥
јдже на роз≥ арштадту
можна купити безл≥ч
шпалер ≥з заходом сонц¤
≤ њх паперове св≥тло
буде холодно с¤¤ти
у закапелках к≥мнат
т≥льки там, на правдивому неб≥
все ≥нше
«ор≥ пов≥льно гаснуть
а велике небесне авто прол≥таЇ повз тебе
мов каже: стрибай на ходу
≥ розпочни свою подорож у безконечн≥сть
все це триватиме мить Ц пару м≥ль¤рд≥в рок≥в
до наступного заходу сонц¤
***
¬игл¤нь з≥ свого в≥кна
й подивись на н≥чний небосхил
÷е Ц конверт
на ¤кому твою адресу
написано мовою з≥р
аби кожен небесний курТЇр м≥г њњ роз≥брати
а праворуч вгор≥
повний м≥с¤ць Ц
золотиста поштова марка
ѕрочитай це посланн¤
перш н≥ж устане сонце
я написав його на рожевому клапт≥ св≥танку
≤ там всього тр≥йко сл≥в
що м≥ль¤рди раз≥в повторен≥
цим безконечним листом
моЇњ Ћюбов≥ до “ебе
***
я несу тоб≥ кв≥тку
чи т≥стечко
новий анекдот
або тал≥сман
кожен веч≥р дл¤ “ебе
щоб пот≥м
п≥д оцим-таки зор¤ним небом
п≥д оцим-таки дахом
≥ п≥д ц≥Їю ковдрою
мати змогу з “обою мр≥¤ти
***
ѕ≥лота нечасто побачиш
за ст≥йкою бару
“ут занадто низький горизонт
“≥льки схож≥ на “ебе нед≥льн≥ льотчики
стиснувши у руц≥ пл¤шку пива зам≥сть штурвала
мр≥ють зажити вол≥,
що високо десь за хмарами
¤к сп≥ваЇ про нењ –айнгард ћей
***
я не Ўварцнеііер
≥ не хочу ним бути
ћаю досить снаги
аби н≥жно “ебе обн¤ти
маю пальц≥
аби берегти “ебе
маю руки
аби “ебе пестити
≥ тримати кулькову ручку,
¤кою пишу про “вою чар≥вн≥сть
якою пишу про “вою чар≥вн≥сть
***
я не в≥рю у те, що в≥щуЇ невдачу
“ож нехай чорний к≥т
хоч ≥ сотню раз≥в
переходить мен≥ дорогу
а розсипана с≥ль
хай л¤ка см≥ттЇпров≥д ≥ в≥ник
я ж охоче пов≥рю в об≥ц¤нки щаст¤:
у стару друкарську машинку
а також у нову поез≥ю
що грайливо показуЇ свого довгого ¤зика
” сьогодн≥шн≥й ранок, ¤кий
немов добрий поштар, об≥ц¤Ї листа в≥д коханоњ
а вже надто Ц у “ебе
хай “и в од¤з≥ чи без нього
√ммЕ
ћоњ сл≥ди на сн≥гу
жодне д≥вча не стане
тримати у своЇму холодильнику
—н≥г, що на нього ¤ важко ступав
завше був трохи брудний
рапл≥ кров≥
≥пт¤ва
—м≥тт¤
“≥льки хмари вгор≥ над≥ мною
в ¤к≥ ¤ неначе той страус
ховав свою голову
були й залишилис¤ б≥лими
¤к невинн≥сть
гр≥шного ¤нгола
« них падаЇ сн≥г поез≥њ
ришталев≥ образи,
що тануть
на твоњх руках
ѕеретворюючись на сни
***
¬едмедики-коали харчуютьс¤ евкал≥птами
¬едмедики-панди Ц бамбуком
ј моЇ ведмеже ≥мТ¤ Ц
¬альтер «агорка
¤ харчуюсь щасливими мр≥¤ми
ѓх безл≥ч
≥ це погано
адже њм ¤ один т≥льки сорт
та й то лиш ≥з рук
≥з одних т≥льки рук
≥з “воњх
ёто
***
ќгл¤нути кожен кам≥нчик
д≥брати за формою й кольором
з того часу, ¤к ¤ побував у –авенн≥
¤ знаю, ¤ка це важка робота
викладати мозањку
спод≥ваючись на неймов≥рне
створити образ ћадонни
кам≥нчик до кам≥нчика
ось “и
***
я хочу стати плюшевим ведмедиком
≥з кульчиком у вус≥
й банальним написом
тод≥ ¤ мабуть зможу
в кутку твоЇњ спальн≥
припавши трошки пилом
сид≥ти ≥ чекати
коли ти забажаЇш
побавитись з≥ мною
***
ћодне сл≥вце м≥лен≥ум
нагадаЇ мен≥ ћ≥лену
ћ≥лену ясенську
адресатку лист≥в ‘ранца афки
“у, що померла в концтабор≥ –авенсбрюк
ќ, ¤к би мен≥ хот≥лос¤,
щоб нове тис¤чол≥тт¤
не забуло цих двох ≥мен
***
ѕот¤г минулого й пот¤г майбутнього
перетнутьс¤ на станц≥њ нин≥шнЇ
≤ не варто тулитись до рейки вухом
щоб послухати голос часу
Ѕо обидва тебе перењдуть