ƒан≥ела √арнак

Ќародилас¤ у ¬ердау, ≥з недавнього часу мешкаЇ в  ельн≥. ѕише л≥рику. ћаЇ в≥ртуальне видавництво Ђsilbenfeuer.deї. ѓњ авторська стор≥нка в ≤нтернет≥ Ц www.berenices.de

ѕоез≥њ

—олодка тиша                          

”тома,

мов ковдра,

огорта тоб≥ оч≥,

коли ти задовго спогл¤даЇш вогник св≥чки

з над≥Їю вп≥знати в ньому миле лице.

Ћюдськ≥ почутт¤ втрачають з≥р

≥ тонуть в погл¤дах реальноњ форми.

“ерпл¤чому гурману

в≥дкриЇтьс¤

≥ безмежна темр¤ва

≥ тиша Ц

що не легка, мов пух, не важка, мов кам≥нь.

“иша, ¤ку не окреслиш,

¤ка ≥снуЇ лише

у вологому гл¤нц≥ очей,

лише в теплих ударах п≥л≥гримового

серц¤

що повертаЇтьс¤ до новоњ дом≥вки

≥ засина

уперше в житт≥

п≥д бл≥дим пром≥нн¤м

н≥чного сонц¤

у мТ¤кому пов≥тр≥

в польот≥

у ковтку пов≥тр¤,

що вже н≥коли не буде г≥рким.

ѕолумТ¤на любов  

” очах

моЇњ душевноњ простоти

¤ балансую на канат≥

пабл≥с≥т≥.

¬они хочуть зробити мен≥ бол¤че.

Ѕо в њхньому житт≥ вже немаЇ правди.

ј в моЇму житт≥ вже немаЇ ѓ’.

ѕ≥длога п≥д моњми ногами почина палати.

≤ раптом у цьому полумТњ

я бачу тебе.

“воњ блакитн≥ оч≥

та посм≥шку

≥ ти стрибаЇш до мене

в це пекло.

“воњ губи торкаютьс¤ моњх

≥ ми вже Їдине ц≥ле.

¬огонь витанцьовуЇ нашою шк≥рою

≥ ми палаЇмо

б≥льше в≥д пристраст≥

ан≥ж з ненавист≥

до тих, ≥з ким не заговоримо.

ќзера смутку

я збентежено заблукала

у л≥сах своЇњ душ≥

≤ колюче г≥лл¤, що його

неможливо розглед≥ти потемки

ранить моЇ лице

ј серце повол≥ гасне

сколоте шипами, воно не кв≥тне

бо нав≥ть, ¤кщо любов колись ≥ гор≥ла

њњ залило дощами

болю та смутку

≤ ¤ т≥каю в твоњ долон≥

в≥д власного подиху

т≥льки щоб знову вирушити в н≥куди

та в≥дчувати смак г≥ркого кор≥нн¤

ѕо¤сни мен≥, що це за прокл¤тт¤?

’то вселивс¤ у мене

≥ пос≥¤в зерно божев≥лл¤

мен≥ на скрон¤х

≥ хто прагне втопити моњ оч≥

в озерах смутку.