—тиранн¤

***

¤к дол¤ обираЇ за нас м≥ста

¤к блакить водоспад≥в залива тоб≥ оч≥

коли на св≥танку читаЇш у небесах

зникомий ≥ нерозб≥рливий божий почерк

це поЇднанн¤ п≥дсонн¤ та л≥состепу

дощу, депресивних синдром≥в, галюцинац≥й

що падаЇ з неба на спальн≥ райони

в пору твоњх н≥чних медитац≥й

***

                               «лат≥ Ћ.

ти чуЇш, ¤к потемки

хтось полюЇ на риб

у порожн≥х мотел¤х

в оп≥вн≥чному порно

ти так стр≥мко п≥рнаЇш

в небесн≥ сади

щоб д≥стати перлини

химерноњ форми

***

                               јнжел≥к  овач

перекриваючи

вс≥ можлив≥ п≥дступи

до серц¤ й голосу

перебираЇш чотки вечора

куриш ≥ молишс¤

передчуваючи

зах≥дний в≥тер

≥ спрагл≥ вуста

передивл¤Їшс¤ на долон¤х

р≥ки й м≥ста

перемножаючи

хвил≥ чеканн¤

на букви ≥мейл≥в

залишаЇшс¤ передостанн≥м

¤блуком на тарел≥

***

нори золотих лисен¤т наче вени

мова сон¤шних риб ¤к волошки чиста

хоч н≥чого не вийшло за тис¤чу рок≥в

¤ й дос≥ в≥рю в твоЇ п≥дводне м≥сто

¤ й дос≥ приношу тоб≥ на р≥здво помаранч≥

щоби ти бачила в снах далматинц≥в ≥ море

¤ стираю на мап≥ крих≥тн≥ станц≥њ

нехай сонце ≥ дал≥ тоб≥ семафорить

***

¬. ™.

усе це повол≥ стираЇ наш≥ видим≥ меж≥

меж≥ карм≥ну вуст, меж≥ сонц¤-карм≥ну

≥ коли ¤ кажу, що ми будемо жити в≥чно

в тебе оч≥ стають, ¤к у малоњ дитини

авангарди сл≥пого дощу окуповують м≥сто

шеп≥то, ¤к ≥ завше, кудись вирушаЇ

≥ коли ми помрем, то зробимо це ненавмисно

подамось автостопом до самого раю

                                             серпень-вересень 2004

ћистецтво ¤к лимонад

***

ми вже н≥куди не рушимо зв≥дси

≥ наче покинут≥ аеродроми заростемо подорожником

бо все, що в≥д нас лишилос¤ Ц легке прохолодне небо

та др≥бка примарних шанс≥в на м≥сце у царств≥ божому

бо все, що у нас було, наче ≥мпортний шоколад

приставало до пальц≥в ≥ розм≥рено тануло

бо все, що на нас чекало Ц господи, ¤к на зло

мало заплутан≥ формули ≥ збер≥галос¤ в ампулах

черн≥вц≥ (interal)

тут мало не кожен другий

блукаючи ун≥верситетською вулицею

балакаЇ вголос сам до себе

≥ дивитьс¤ пр¤мо п≥д ноги

наштовхуючись на людей

¤к≥ ще не вм≥ють бути в≥двертимиЕ

що вд≥Їш, коли ≥ржав≥ канал≥зац≥йн≥ люки

найтепл≥ш≥ ц¤точки старого м≥ста Ц

спитай у будь-¤кого буковинського собаки,

чорного й потертого, мов та б≥бл≥¤ з вирваними стор≥нками

у номер≥ триз≥ркового готелюЕ

що вд≥Їш, коли тут,

¤к ≥ в кожному вкрањнському м≥ст≥,

довге ж≥ноче волосс¤ купують за неаби¤к≥ грош≥,

а волосс¤ чолов≥к≥в

не обходить н≥когоЕ

***

контрасти, лекц≥њ, дискобари

спортивн≥ новини ≥ тепл≥ светри

все це повол≥ втрачаЇ сенс

бо в≥н такий, ¤к др≥бн≥ монети

загублен≥ кимось у в≥чн≥й осен≥

де ми вирубаЇмо наш≥ нерви

легкими наркотиками ≥ роком

та ще мерехт≥нн¤м к≥лькох ≥мейл≥в

¤к≥ не дають нам з тобою пов≥рити

що ти Ц вже не ти,

а надвор≥ Ц смеркло

***

камуфльован≥ ¤нголи у в≥йськових ботинках

прошивають чергами ц≥ болот¤н≥ надра

порохом пахне пересто¤ле л≥то

наче іроно кавказького винограду

≥ пóки њм не стаЇ висоти

≥ пóки вони реіулюють вóди

зануривши руки по сам≥ л≥кт≥

ламають сонним амебам хорди

мандруймо р≥ками харк≥в-с≥т≥

≥з чистим сумл≥нн¤м ≥ без жодного страху

спробуймо вирвати з серц¤ жал≥сть

¤к джипам-черокк≥ бензинов≥ баки

поверненн¤

¤

маю некепську зáбавку Ц намагаюс¤ у¤вити еспанськ≥ м≥ста

пригадавши њхн≥ найменн¤, крихк≥, мов п≥сочне печиво

коли вертаюсь додому в≥чним проспектом лЇн≥на

≥з марудними автопробками близько сьомоњ вечора

¤

вертаюсь додому навшпиньках, обережно, аби не розхлюпати

за≥ржав≥лий гев≥-метл у моњх навушниках-скрон¤х

пот≥м вийду на дах покурити Ц на сьогодн≥ вже певно останню

щоби небо тулилось до рук, ¤к до т≥ла геть мокрий од¤г

***

коли ти сид≥тимеш за книжками

готуючись до зимовоњ сес≥њ

¤ просто зникну ≥з цього м≥ста

так само враз, ¤к зникаЇ депрес≥¤

п≥д впливом погоди чи б≥лого пива

в нап≥впорожн≥й н≥чн≥й кавТ¤рн≥

головне, щоби пот≥м мене не шукали

по витверезниках ≥ л≥карн¤х

головне, щоби пот≥м мен≥ не лишитис¤

з тими, хто знаЇ на власному досв≥д≥

¤к починаЇтьс¤ армаіедон

наприк≥нц≥ шизонутоњ осен≥

поез≥¤ революц≥њ

аби чути поез≥ю революц≥њ

твоЇ серце маЇ замовкнути

н≥би моб≥лка

що в≥дключаЇтьс¤

на глибок≥й п≥дземн≥й станц≥њЕ

аби чути поез≥ю революц≥њ

твоњ вени повинн≥ бути

значно тоншими за пор≥зиЕ

тут немаЇ спас≥нн¤

х≥ба лише всоте спробуЇш

не курити

не купувати бульварних іазет

≥ не в≥рити в ¤нгол≥в

¤к≥ мешкають на небесах

а п≥д ранок

спускаютьс¤ на крил¤тах

лоскотати твоЇ обличч¤

стеблами син≥х трав

щоби ти скор≥ше прокинувс¤

сни про украњну

кайфов≥ л≥си й пасовиська

≥ндустр≥альн≥ м≥ста

надто ранн≥ шлюби

¤к на стару европу

такою ти бачиш у снах

мою жовто-блакитну крањну

схоже

у нас ≥з тобою

п≥вн≥чно-≥рл¤ндська д≥вчино

дуже багато сп≥льного

в межах цього

карантину

схоже

й тоб≥ у снах

молод≥ ≥рл¤ндськ≥ кити

викидаютьс¤ на долон≥

ударивиши в небо

бризками

а молод≥ украњнськ≥ птахи

мл≥ють од надм≥ру вол≥

зд≥йн¤вшис¤

ой ¤к

високоЕ

***

окрањнне студм≥стечко Ц ти рештки моЇњ свободи

ти приспало мою ≥нтуњц≥ю плавними звуками реіі≥

тож, ¤ не можу пов≥рити

що ¤нголам твого неба не переймало подих

≥ серце твоЇњ р≥ки жоден раз не стискалос¤

коли ¤ зв≥шував ноги з даху веч≥рнього м≥ста

ѕерипатетика блюз

перипатетика блюз

                                   мат≥нц≥

¤ блукаю по памТ¤т≥ майданами м≥ста

≥ знову не бачу неба

десь там кр≥зь розпечен≥ надра бетону

проростають моњ дерева

¤ знову н≥чий, мен≥ знов пощастило

¤к барва на сонц≥ побл≥днути

у промен¤х фар, у октавах сирен

уламки моЇњ ман≥рност≥

ти н≥ц не кажи ≥ дарма не питай

куди ¤ мандрую ≥ зв≥дки

тоб≥, мо¤ люба, насн¤тьс¤ колись

незайман≥ мною р≥ки

***

щось ламалос¤ в божих складних механ≥змах

так гар¤чий п≥сок заклинюЇ г≥льзу

¤ малюю на в≥кнах громадського транспорту

своњ депресивн≥ еск≥зи

¤ малюю м≥раж, тебе, LSD

¤ тисну щосили оливТ¤н≥ клав≥ш≥

так класно забути

назавше про все

мен≥ так

ц≥кав≥ше

***

харк≥вського

диніо

св≥т

в небо

перелите

молоко

на п≥ску

химерний

мокрий

сл≥д

в≥д порогу

до

р≥ки

барко

***

назавтра

ус≥ ми

станемо

рибами

недайбо

човнов≥

з≥тл≥ти

з днища

щоб

з в≥кон

девТ¤тих

ринуло

св≥тло

дерева

потому

не виростуть

вище

***

мабуть  скоро мен≥ обриднуть модн≥ тус≥вки ≥ друз≥

на покинут≥й бензоколонц≥ розпочну сеанси г≥пнозу

в≥днайду забуту прогалину у вир≥ моњх ≥люз≥й

так вицв≥таЇ бандана ≥ беретьс¤ зеленим бронза

так зустр≥чають сонце чорношк≥р≥ св¤щеники

зд≥йн¤вши до неба долон≥ бл≥до-рожевого кольору

вимкнути телефон, прикупити бинт≥в в аптец≥

¤кщо доживати житт¤ Ц то неодм≥нно високо в горах

мабуть скоро мен≥ обриднуть друз≥ й модн≥ тус≥вки

нав≥ть дн≥, коли серце, наче воронка в≥д вибуху

небо Ц порожн¤ пл¤шка, небо Ц чиста пошт≥вка

небо Ц моЇ ≥мТ¤ вимовлене без придиху

останн¤ у св≥т≥Е

коли настане об≥ц¤ний день у твоЇму житт≥

вийдуть на сцену прињждж≥ блюзмени-негри

≥ ти в≥дчуЇш запах Ѕродвею п≥сл¤ дощу

≥ ти побачиш Ц св≥т розсипаЇтьс¤ на фраіменти

тож нехай амнез≥¤ наб≥га океанською хвилею

год≥ хапати з¤брами ц≥ гар¤ч≥ постскриптуми

м≥сто з д≥вочим обличч¤м ≥ бетонними крилами

все одно залишаЇ твоњ питанн¤ без в≥дпов≥д≥

***

                                   ростику мельникову

втома вповзаЇ у м≥сто

наче старий ≥карус

втома щовечора губитьс¤

в наших д≥р¤вих кишен¤х

м≥ж цигарки ≥ льод¤ники

падають частки всесв≥ту

може, вони ≥ Ї

останн≥ жив≥ м≥шен≥

            може, десь там ми будемо

душами схож≥ на лотоси

може, десь там осипаЇтьс¤

іотика на асфальти

втома вже сьомий день

вовтузитьс¤ ≥ вовтузитьс¤

мабуть, приходить край

поез≥њ аваніарду

втома вертаЇ назад

туди, де за нас все продумано

де н≥ч п≥дозр≥ло пахне

ватою й медикаментами

де гус≥нь залазить у бороду

сонному волоцюз≥

де починаЇтьс¤ драйв

≥ розл≥таЇтьс¤ дзеркало

сонет-нова

                        батьков≥

кр≥зь мТ¤тн≥ есенц≥њ

кр≥зь пл¤ми бензину

на стомлених роверах

ти наче наваживс¤

та стало н≥¤ково

на висот≥ неспокою

кр≥зь твоњ полонези

кр≥зь отруйн≥ тумани

спричинен≥ бозна-чим

словом, зараз ус¤ метаф≥зика

у струмках кислотних дощ≥в

***

мен≥ стане часу на небесн≥ гайвењ

запиватиму кайф акварел¤ми

≥ дивитимусь мовчки в озонов≥ д≥ри

слиною до неба приклеЇн≥

моњ леви напевно ≥ще раз повернутьс¤

зваблен≥ запахом ж≥нок ≥ прер≥й

коли схожий на мене старий пТЇро

голуб≥в годуватиме в сквер≥

***

ми

д≥ти ілобального потепл≥нн¤

ми

д≥ти шаленоњ акселерац≥њ

ми

розбиваЇмо вдрузки спок≥й

своњми бунтарськими ≥нтерпол¤ц≥¤ми

ми

спогл¤даЇмо сон¤чн≥ трави

з в≥кон холодних брудних вагон≥в

ми

розмовл¤Їмо мовою ¤нгол≥в

на небесах протилежних балкон≥в

≤. (≥з триптиху Ђор≥Їнтац≥¤ на м≥сцевост≥ї)

                        микол≥ хвильовому

у порожн≥й к≥мнат≥

на бетон≥-ст≥н≥

синьо-жовтим

балончиком

намалюю америку

ну а сонце

насправд≥

щоднини встаЇ

з-за московськоњ церкви

аби с≥сти

потому

за арабськ≥ гуртожитки

отака

бл¤ (романтика)

кап≥тан л≥птон

нав≥що ц¤ спов≥дь зал≥зних вагон≥в

у битому градом н≥чному аніар≥

позаду формалност≥, митн≥ контрол≥

≥ кол≥р колон≥й ≥ дух прегару

попереду дощ та ≥ржа на колесах

спросонн¤ почутий в≥дгом≥н дзвон≥в

а завтра надвеч≥р настане прозр≥нн¤

≥ св≥тло небесне заллЇ терикони

new ideas inЕ

в≥дтепер все зм≥нилос¤

син≥ джинсов≥ комбен≥зони

стали щоденним од¤гом

дл¤ ваг≥тних ж≥нок

в≥дтепер напровесн≥, а особливо вл≥тку

м≥сто повнитьс¤ джинсовими лейблами

≥ восковим кольором виснажених ваг≥тн≥стю лиць

це знатт¤ торкаЇтьс¤ п≥дсв≥домост≥

це майже так само, ¤к рад≥охвил≥

що намагн≥чують наш≥ серц¤ ≥ в≥дкрит≥ д≥л¤нки шк≥ри

≥ чињсь надто повн≥ губи

***

це чогось забракло у мене в душ≥

це на обличч≥ непр≥сн≥ води

це пл¤ми од кави, це сонний Ѕрюссель

≥ тихо промовлене: год≥

це деіустац≥¤ вин у склеп≥

коли сп≥ймаЇш дзеркального коропа

це знову навхрест паски безпеки

≥ плутанина в спогадах

це хтось за в≥кном од¤гаЇ п≥жаму

щоб ревно молитис¤ богов≥

це ¤ Ц нащадок сл≥пих п≥л≥грим≥в

з г≥повою синьою торбою

5. (≥з циклу Ђstill lifeї)

така наша граЕ

розц¤цькован≥ ровери, подран≥ джинси

≥ в≥чн≥ пошуки адренал≥ну

н≥Е

¤ не чекав тебе тут

¤ просто дивлюс¤, ¤к падають перш≥ ¤блука

це ще не ос≥нь

це т≥льки спекотне л≥то

бачиш, ¤к в≥горають ф≥¤лки на твоЇму потр¤сному сарафан≥

така наша граЕ

слухай цю недоладну музику

читай ц≥ недописан≥ тексти

питай у пров≥нц≥йних поет≥в

¤к р¤туватись од себе

н≥Е

¤ не чекав тебе тут

просто слова розл≥таютьс¤ бризками зварки

сив≥ють голови, губи лускають

сам≥ т≥льки жовт≥ ¤блука лишаютьс¤ такими ¤к завше

вони-бо одв≥ку кругл≥

автопортрет

у харков≥ сезон дощ≥в

мокр≥ крила ¤нгол≥в липнуть до небес

ус≥ люди ¤к люди Ц з парасол¤ми

а сашко ушкалов Ц безЕ